Упанішади-остання частина Вед

автор (моята) Диана от Луцк

 Упанішади-остання частина Вед яка є філософською.

Знавець Брахмана досягає найвищого... Про це мовиться: «Той, хто знає

Брахмана як істину, знання і безмежне, як перебуваючого в криївці серця і в найвищому небі,

той домагається здійснення всіх бажань разом з всевидющим Брахманом».

Воістину з нього, з цього от, виник простір, з простору — вітер, з вітру — вогонь, із вогню — води, з вод — і земля, з землі — рослини, з рослин — страва, зі страв — людина.

3.1. «Відповідно до дихання дихають боги, а також люди і тварини. Оскільки дихання —е це життя істот.

Як єдиного треба сприймати цього незмірного, непохитного (Брахмана). Він не

заплямований, перебуває над простором, ненароджений атман, великий і непохитний».

22. «Воістину він, котрий складається з пізнання пран, є цей великий ненароджений

атман. У просторі, що всередині серця, покоїться володар над усім, володар усього,

верховний володар усього. Він не стає більшим від гарних вчинків, але й не стає меншим від

лихих вчинків. Він ' вседержитель, він верховний володар істот, він той, хто ці істоти

охороняє. Він перешкода, що роз'єднує світи. Брахмани намагаються пізнати його вивчення

Вед, жертвоприношенням, дарами, тапасом, пощенієм. Той, хто пізнає його, стає муні'».

23. «Ця споконвічна велич Брахмана не стає більшою від вчинків (і) не стає меншою.

Тому той, хто знає це, позбавляється пристрастей, уміє володіти собою, стає спокійним,

терплячим, зосередженим, він бачить атман у самому собі, він бачить, що все в атман. Не

бере лихо над ним гору, він перемагає все зло, він виснажує зло, він захищений від лиха,

чистий, стає він Брахманом. Це — світ Брахмана, о великий правителю».

«Якщо серце смертного позбавлене усіх бажань, він стає безсмертним, він досягає тут

Брахмана». Подібно до зміїної шкури, що лежить на мурашнику, непотрібна, покинута,

лежить це тіло. Але це безтілесне, безсмертне дихання насправді є Брахман, жар».

8. «На старезний вузенький шлях, який веде вдалечінь, натрапив я, знайшов його».

Мудрі люди, знавці Брахмана, відчужені, йдуть по цьому шляху, з цього світу вгору, в

небесний світ.

10. «У цілковиту пітьму вступають ті, хто не шанує пізнання. Неначебто у ще в більшу

темряву (вступають ті), хто насолоджується знанням».

11. «Безрадісними називаються світи, оповиті непроглядною темрявою, до яких

приходять, померши, ці незнаючі, нерозумні люди».

12. «Якщо людина пізнає атман «Я є це», то, прагнучи до чогось, маючи якісь бажання,

чи стала б вона сумувати за цим тілом?»

13. «Той, чий атман знайдений, розбуджений, увійшов У цю гущу,— той творець

Всесвіту, оскільки він створив усе, йому належить світ, він сам воістину цей світ».

15. «Коли ясно бачать цього атмана як бога, як володаря минулого і майбутнього, не

відвертаються від нього».

16. «Те, перед чим рухається по колу рік своїми днями, боги вшановують як сяйво слів,

як безсмертне життя».

19. «Лише за допомогою думки можна його передбачити; немає тут ніякої різниці»