Літаки

автор: Диана Харчук

Літаки на небі
зустрічаються,


Але дороги в них
паралельні,


Не побачаться не
залюбляться,


Ніхто їм не дасть
купони привілей ні.


Все так суворо у житті
коли не випадає шанс,


Нелегка тоді доля й
подорож в Прованс,


Любов на серці і на
устах,

Мрії солодкі бурлять у
снах,

Але недосяжна далека як
обрій,

Перешкод багато на
шляху як рій.

Не одинокі коли є один
в одного,

Але вчинки не показують
прогресу жодного, 

Тоді в душі погода
гірша урагана,

Сплутала дівчинонька
ворота і стала путана.

Люди як ті літаки
порозумітися не можуть,

Не чують-далекі від цілі єднання,

Думають ніхто не цінує
їх намагання,

Печаль від самотності
огортає,

Ніякий перпендикуляр їх
не примиряє,

Так все обстоїть у
стосунках багатьох людей,

Не віднайти їм до Раю
дверей.