Про самопізнання (Психологическо есе на Диана от Луцк)

 

Голов

Головна ціль самопізнання - створення ясного чесного образа самого себе. На цьому шляху потрібно відкинути брехливі ідеали і стати лицем до лиця з правдою-навіть якщо власні помилки визнавати боляче. Зустрічаючись з непослідовністю ми намагаємося закрити на неї очі, адже нам так хочеться бути послідовними і повноцінними. Але на шляху самопізнання нема місця такому ухилу від правди. Людині, ставшій на цю дорогу, просто необхідно визнати свої помилки, прийняти їх і рухатися далі з бажанням стати кращим. Існує багато причин чому ми обманюємо себе. Як правило ми робим це щоб потішити самолюбство, але буває від того що боїмося. Бо іноді, як я зрозуміла нещодавно, ми боїмся плекати надії, оскільки надія передбачає очікування, а на зміну очікуванню може прийти розчарування. Забавна штука-реальність. Правда зовсім не така визначена і незмінна річ, як нам того би хотілося, сприйняттям нашим керує егоїзм, а сприйняття знаходить підтвердження. Наприклад, неприємне відображення в дзеркалі можна прикрасити зачесавши волосся. Так, вірно що ми можем маніпулювати реальністю. Ми можем вмовляти, вводити в оману. Можем змусити бачити оточуючих нас в потрібному світлі. Можна сховати егоїзм за показною щедрістю, скрити нетерпляче бажання під посмішку, щоб зламати нерішучість боязливої любимої. Світ не тільки міраж, але зачасту він просто обман. Бо історія пишеться переможцями, тому складається враження, що дітей загиблих під копитами переможною армією, ніби й зовсім не існувало. Професійний крадій може стати благодійником, позбавившись від непотрібного хламу. Правителя відправляючи молодих парнів на смерть, провозгласять благодійником, коли він ніжно цілує щічку дитини. Для тих, хто розуміє що реальність насправді те що ми із неї творимо, любе питання перетворюється в питання сприйняття. Так влаштований світ, але багато хто намагається жити наперекір цьому. Вони не намагаються замаскувати реальність, щоб обманути сприйняття інших, вони намагаються покращити дійсність, вони ідуть вслід за мрією і вірять що вибрали правильний курс, а тому вони завжди будуть здаватися тими ким є в дійсності-чесними людьми доброї волі. Набагато важче змінити внутрішній образ, який появляється в дзеркалі самопізнання, важко сховати чистоту або чорноту серця і душі від самого себе. Нажаль багато хто перетворює своє життя не в міраж, а в постійний самообман. Аплодисменти вони вважають обожненням, а малі подачки бідним замінюють їм пятновивідник для душі. Скільки крадіїв виправдовують свої злодіяння, обідами пережитими колись і закривають очі на відчай своїх жертв? Цікаво в який момент крадіжка стає законним способом відплати? Є такі що не бачать пятен на своїй душі. Вони позбавлені заглядати в дзеркало самопізнання, інші міняють не тільки зовнішню але й внутрішню реальність. Але ні для кого із нас нема іншого способу стати на путь виправлення. Лиш чесно визнавши своє відображення в дзеркалі, можна приступити до зміни внутрішньої дійсності. Почати лікування можливо, лиш чесно розглянувши всі рубці, пятна і гниль.