Родовід /Родословие

 

" В дідовій сім'ї  було семеро дітей. А мій батько був наймолодшим, ще немовлям. І сім'ю в Сибір з п'ятьма дітьми, а немовля залишилось тут із старшою сестрою. Батьки були вимушені його залишити тут, щоб вижив.

Мені завжди було боляче дивитися на його страждання, на те, як це відображалось на його обличчі, коли він відчував своє безсилля щось змінити, коли бачив, як його дитину в школі заставляють поклонятись тим чортам в людській подобі, які знищили його сім'ю. Дід у тому Сибіру помер від голоду.

Коли одна із батькових сестер, дивлячись на мене, казала: " Дідові очі, от вони, зелені дідові очі". Ні в кого з них не було тих батькових очей.

Люди, подивіться, що у нас тут колись відбувалося і що зараз відбувається. Таких страшних речей ніхто в світі, ні в яких країнах не бачив.

А зараз уже планують стирати наші міста з лиця землі і розказують, що там залишиться тільки пару тисяч стариків, що не можуть втікати."

 

„В семейството на дядо ми имаше седем деца. И баща ми беше най-малкият, още бебе. И семейството отиде в Сибир с пет деца, а бебето остана тук с по-голямата си сестра. Родителите му бяха принудени да го оставят тук в за да оцелеят.

Винаги ме е болело да виждам страданието му, начина, по който се отразяваше на лицето му, когато чувстваше безсилието си да промени нещо, когато виждаше как детето му в училище е принуждавано да се покланя на онези дяволи в човешка форма, които унищожиха семейството му. Дядо ми умря от глад в този Сибир. 

Когато една от сестрите на баща ми, като ме погледна, каза: "Очите на дядо, ето ги, зелените очи на дядо." Никой от тях нямаше тези бащини очи.
Хора, вижте какво ставаше тук и какво става сега. Никой в ​​света, в нито една страна, не е виждал такива ужасни неща.

И сега те вече планират да изтрият нашите градове от лицето на земята и казват, че ще има само няколко хиляди стари хора, които не могат да избягат."