Укори і наставляння/Укори и указания

Зробити виговор неважко і всяка людина це може, але для того щоб оприділити що робити потрібен хороший радник. Не скоряй брата свого навіть якщо бачиш його порушником усіх заповідей, щоб не впасти самому у гріх. Правду говорити діло добре, коли нас до того призиває обов’язок чи любов до ближнього і без гордині та піднесення себе, ніби знаєш правду краще інших. Якщо у вас немає любові, то коли робимо якісь людині виговор, він встає на диби і противиться. Але якби ми сварили людину з болю та любові, він може розстроїтися але в глибині душі його це не ранить тому що він відчуватиме вашу любов. Спіши краще до виконання прочитаних знань, ніж до напутствуванию інших. Бо від такого учителювання приходить тщеславіє на погибель. Треба спершу самому очиститися, потім других очищати; стати світлом щоб просвіщати; приблизитися до Бога щоб інших приводити до Нього; освятитись щоб освящати. Звідки я можу знати чи угодний Богу, щоб сказати брату: поступай так чи інакше. Сам ще знаходжуся на стадії покаяння по причині гріхів моїх. Гордині і самомнение люблять учити і наставляти. Вони не піклуються про достоїнство своєї поради! Вони не помишляють, що можуть нанести ближньому неісцилиму рану безглуздою порадою! Кожному з нас треба турбуватися про себе самого, про свою душу, адже за словами апостола-кожен з нас сам відповідає перед Богом. У нас же плутанина від того і стається, що ми більш схильні до вразу млінню інших. Життя за чеснотами без направлення словом наставляє більше, ніж настановлення словом якому не відповідає життя.. краще благожелательно молитися про ближнього, чим облічити його у всякому гріху. Не уприкай скорбящих серцем, щоб тебе не поразив їх жезл-печаль: шукатимеш утіхи і не знайдеш. Тому що упавшого краще підняти ніж осміяти. Прийми ненадовго участь в печалі і дай облегшитися скорбі, потім уже можна врачувати. Слово горде і зле направляє до зла і добрих людей, а слово смиренне і благе навертає до добра злих людей. Якщо направляєш ближнього у гніві, то потакаєш своїм страстям. Для спасіння ближнього не треба губити себе. Якщо хочеш витягнути сучок ближнього, то замість врачувательского інструмента не употребляй бревно. Бревно-це жорстокі і грубі слова. Врачебне орудіє- є смиренне вразумління і довготерпиве обліченіє. Старайся говорити без гордині ради Бога не як учитель а як учениця і не старайся повіяти на них: це зробить Божа благодать, а твоє діло-смиренно з простотою серця говорити. Тому, хто не приймає наставлень твоїх, не говори їх йому. Якщо твоє призвання говорити про Бога, але тебе не слухають, то подумки про це печалься і не возмущайся тим. Під час бесіди не скривай того що корисно для присутніх, тільки приятне ізлагай прямою мовою, а жорстке-образами. З тими, хто не дав тобі обіта підкорення, не вступай в суперечку коли вони противляться істині, щоб не була одна ворожнеча. Говорящий повинен дякувати Богу, бо істина-є діло не говорящого, а діючого в ньому Бога. Друг облічаючий таємно-мудрий врач, а врачуючий перед очима багатьох - є ругатель. З розумом спряжи любов і будеш далекий від гордині, будеш духовним будівничим і себе і наставляю чого і всіх, хто біля тебе. Треба завжди іспитувати себе: «для чого я хочу сказати це? Від чого я хочу сказати це? Від чого я відштовхуюся? Боляче мені за ближнього чи я хочу показати себе хорошим і похизуватися?» Якщо ми наставляємо з Любов’ю, то неважливо чи розуміє він нашу любов, в його серці відбуваються зміни, тому що нами двигає істинна любов. А наставляння без любові з пристрастям  робить облічаємого звіром, тому що наша злоба яка вдаряється об його егоїзм, висікає іскри як сталь в запальничці випалює іскри з кременя. Якщо ми терпимо брата через любов, він зрозуміє це. І нашу злість він теж розуміє, навіть якщо вона внутрішня і ніяк не проявляється ззовні.

Перевод-

Не е трудно да се направи забележка и всеки може да го направи, но за да решите какво да правите, трябва добър съветник. Не покорявайте брат си, дори ако го видите като нарушител на всички заповеди, за да не паднете сами в грях. Хубаво е да говорим истината, когато дългът или любовта към ближния ни призовават към това и без гордост и самопревъзнасяне, сякаш познаваш истината по-добре от другите. Ако нямате любов, тогава, когато направим забележка на човека, той се изправя и се съпротивлява. Но ако сме се скарали с човек от болка и любов, той може да е разстроен, но дълбоко в себе си това няма да го нарани, защото той ще почувства вашата любов. По-добре е да спите, преди да приложите знанията, които сте прочели, отколкото преди да инструктирате другите. Защото от такова учение идва тщеславие, което води до гибел. Човек трябва първо да пречисти себе си, след това да пречисти другите; да се превърне в светлина за просветление; да се приближим до Бога, за да водим другите при Него; освещавам да освещавам. Откъде да знам дали е угодно на Бога да кажа на брат си: направи това или онова. Аз самият все още съм на етапа на покаяние поради греховете си. . Гордият и тщеславен обича да поучава и наставлява. Те не се интересуват от достойнството на съветите си! Не смятат, че могат да нанесат рана на ближния си с безсмислен съвет! Всеки от нас трябва да се тревожи за себе си, за своята душа, защото според апостола всеки от нас е отговорен пред Бога. Нашето объркване идва от факта, че сме по-склонни да бъдем наранени от другите. Животът според добродетелите без ръководство чрез слово наставлява повече от наставление чрез слово, на което животът не отговаря. Не оплаквай скърбящите със сърцето си, за да не бъдеш поразен от скръбта им: ще търсиш утеха и няма да я намериш. Защото е по-добре падналите да се въздигат, отколкото да се присмиват. Вземете участие в тъгата за известно време и оставете мъката да облекчи, след което можете да се излекувате. Думата горди и зли насочва злите и добрите хора, а думата смирени и добри обръща злите хора към добри. Ако насочваш ближния си в гняв, ти се отдаваш на страстите си. Не е нужно да се унищожаваш, за да спасиш ближния си. Ако искате да извадите възела на съседа, не използвайте дънер вместо лекарски инструмент. Грубостта е жестока и груба дума. Медицинският инструмент е смиреното разбиране и дълготрайното изчисление. Опитайте се да говорите без гордост, за Бога, не като учител, а като ученик и не се опитвайте да им влияете: Божията благодат ще направи това, а вашата работа е да говорите смирено с простота на сърцето. На този, който не приема твоите наставления, не му ги казвай. Ако вашето призвание е да говорите за Бог, но те не ви слушат, тогава помислете за това и бъдете тъжни и не се ядосвайте за това. По време на разговора не крийте полезното за присъстващите, изразявайте само приятното с директен език, а грубото - с обиди. С онези, които не са ви дали обет за подчинение, не влизайте в спор, когато се противопоставят на истината, за да няма една вражда. Ораторът трябва да благодари на Бога, защото истината не е дело на говорещия, а на Бог, който действа в него. Приятел, който обвинява, е таен и мъдър лекар, а лекар, който е пред очите на мнозина, е клеветник. Преплитайте любовта с разума и ще бъдете далеч от гордостта, ще бъдете духовен строител на себе си и ще направлявате какво и всеки, който е близо до вас. Винаги трябва да се питате: „Защо искам да кажа това? Защо искам да кажа това? Какво отблъсквам? Боли ли ме за ближния си или искам да се покажа и да се изтъкна?" Ако преподаваме с Любов, няма значение дали той разбира нашата любов, промените се случват в сърцето му, защото ние сме мотивирани от истинската любов. А увещаването без любов със страст прави човека, срещу когото сме изправени, звяр, защото нашата злоба, която удря егоизма му, сече искри, както стомана в запалка гори искри от кремък. Ако търпим брат от любов, той ще разбере това. И също така разбира нашия гняв, дори ако е вътрешен и не се проявява по никакъв начин отвън.